Дніпропетровщина моя!.png) .png) .png) Дніпропетровщина моя. Широкий степ, високе небо, Дніпра - Славути водограй… З усіх доріг спішу до тебе, Мій, серцю любий, рідний край. Горнусь до вишні і тополі, Що у твоїм ростуть краю. Тебе і в радості, і в болі, - Люблю, як матінку свою. Дніпропетровщина моя, Ти - зірка величі країни! («Клуб поезії») З уст моїх лина цей вірш, і серцем відчуваю, що Дніпропетровщина - моя мала Батьківщина. Щоб зрозуміти яка вона, що собою представляє, треба звернутись до її історії. Історія мого краю простягається ще з часів скіфів, які проживали на цій території у VIII ст. до н.е. Вчені знаходять багато археологічних знахідок, які свідчать про високий рівень матеріальної культури поселенців. Мабуть, найяскравішою зі сторінок історії Дніпропетровщини були часи козацтва, однією з захисних фортець був Кодак, який розташовувався саме тут. У часи ХІХ ст., коли в нашому краї почалося відкриття родовищ корисних копалин, люди почали називати Дніпропетровщину Новою Америкою, адже це край промислової революції та індустріалізації. А на початку ХХ ст. і по цей день вона займає перші місця за рівнем концентрації промисловості. Традиції Дніпропетровщини вирізнялися з поміж інших своєю колоритністю і різноманітністю. Найбільшим багатством обрядових дій та звичаїв виділяються весняні свята. У Великдень варили яйця і розписували писанки, фарбували крашанки, начиняли ковбаси, випікали обрядове печиво, включаючи обов'язкову пшеничну паску й солодку бабу. Писанки дарували своїм знайомим, рідним і близьким, тим кому бажали щастя. Займалися розписом писанок жінки, дівчата. Освячені писанки зберігали до наступного Великодня. Увечері на Страсний четвер кожна господиня, намагалась принести з церкви запалену свічку. В чистий четвер прибирали в хаті: мили, білили, розписували стіни. А в неділю, на світле воскресіння христове, зранку йшли до церкви на богослужіння. Повернувшись додому, родина розговлялась після Великого посту. З цього дня відновлювалися й розваги молоді, адже під час Великого посту заборонялися різні розваги: ігри, вечорниці, співанки. Вміли не тільки почитати святих, але й відпочивати. Найбільш поширеними на Катеринославщині були ігри в «квач», «довгу лозу», — це коли всі хлопці ставали в ланцюжок і останній починав плигати через передніх, доходячи до початку ланцюжка, і так по черзі кожний. Поширеними серед парубків були скачки - біг навипередки на призи. Завершувалися весняні свята троїцькою обрядовістю, в основі якої лежав культ рослинності, магія закликання майбутнього врожаю. На «Зелені свята» (так у народі називали християнське свято Трійці) обов'язково обмащували подвір'я, хату, господарські будівлі зеленими гілками клена, верби, липи, акації. Пам’ятками архітектури на Дніпропетровщині є ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, незлічена кількість церков, адже ми народ віруючий, кам’яні баби, які залишилися з давніх часів, пам’ятники видатним письменникам та історичним подіям, Будинок органної та камерної музики, театри. Найбільше за все Дніпропетровщина славиться петриківським розписом, який сформувався в ХІХ-ХХ ст., туристи обов’язково, як і жителі України купують сувеніри саме з таким розписом. Імена петриківських художниць Тетяни Пати, Ганни Павленко, Надії Білокінь, Оришки Пилипенко навіки увійшли до реєстру найвидатніших народних майстрів України. Їхню справу продовжили Марфа Тимченко, Федір Панко, Василь Соколенко, Зоя Кудіш і, нарешті, останнє покоління петриківчан, серед яких слід назвати подружжя Пікушів та Зінчуків, Наталку Рибак, Володимира Падуна, Олену Васильєву. Літературна Дніпропетровщина невичерпна своїми творчими людьми. Андрєєв Сергій, Андрішко Олег, Гнатюк Юлія, Бондаренко Дмитро, Бурлаков Сергій, Веретенников Віктор, Вусик Олекса, Дев’ятко Наталія, Юрій Лигун… - вони славлять її в своїй творчості: Пролився дощ, і райдужне намисто Барвисто спалахнуло над Дніпром. І жвавий промінь куполи над містом Окреслив чуйним золотим пером. Пролився дощ і все наповнив змістом, Всіх об'єднав, мов Боже джерело. В Дніпрових хвилях б'ється відблиск міста, А в назві міста плескає Дніпро. Проллється дощ, і упаде завіса, І знов постануть за прозорим склом Три пагорби, що підіймають місто Над невмирущим красенем Дніпром! (Юрій Лигун) Науковці славлять наш регіон і за кордоном, ними є Шатох В.І., Чемерис І.Ф., Соболєв В.В., Березницький Я.С. тощо. Моя Дніпропетровщина неосяжна. Поміж інших регіонів вона найкраща. Я з гордістю можу сказати Дніпропетровщина - регіон-лідер. Вона має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть, традиції, які передаються з покоління в покоління, культуру, яку досі пам’ятаємо ми, визначні пам’ятки архітектури, які ми відвідуємо з захопленням, видатні письменники і науковці, яких ми вивчаємо в школі та інститутах.
«Мій рідний край, моя Дніпропетровщина»
Всі ми - батьки, вихователі, діти – були на святі як одна сім’я: разом грали. співали, декламували вірші. Спільний захід - музично-театралізована розвага з батьками - це підсумковий етап проекту «Свій рідни край знати – народ шанувати».
Гімн Дніпропетровщині… Там, де сріблом дзвеніли шаблі, Рідний край, рідна земле моя, - Під твоїм величавим крилом Дніпропетровщина моя, - Дніпропетровщина моя, - ****************************************************************** СІМ ЧУДЕС ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ  Кам’яні пращури Мамая (колекція кам’яних баб – 66 штук, найбільша в Європі, знаходиться в історичному музеї ім.Д. Яворницького)  Новомосковський Троїцький собор (єдина дерев’яна монументальна споруда в Україні)  Кургани, що здіймаються в небо (дорогоцінні предмети скіфів , пектораль – єдина в світі подібна знахідка)
«Золотий» міст Катеринослава (побудований у 1884р., найбільший міст Європи того часу, отримав золоту медаль на виставці в Парижі)
Фортеця Кодак (одна з визначних пам'яток Дніпропетровщини, пов'язаних з історією Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького)
Самарський Пустельно-Миколаївський монастир (православний український козачий чоловічий монастир, пограбований та знищений в часи Визвольної війни, в ньому знаходились цінні церковні предмети та ікона Богородиці)
Петриківський розпис (декоративно-орнаментальне малярство)
|
|
