СпеціалістиВЧИТЕЛІ-ЛОГОПЕДИ ТОМІЛІНА Наталія Владиславівна Освіта: повна вища Педагогічний стаж: 26 років Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії Про деякі вправи з розвитку зв’язного мовлення. У дошкільному віці діти опановують таку важливу форму спілкування, як усне мовлення. Мовленнєве спілкування, тобто розуміння мовлення й активне мовлення, розвивається поступово. Розвиток активного зв’язного мовлення тісно пов'язаний із розумовим розвитком дітей. Зв’язне мовлення розвивається разом з мисленням, сприйманням, спостережливістю. Адже, щоб зв’язко розповісти про що-небудь, слід чітко уявити собі об’єкт розповіді (предмет, подію), вміти аналізувати, відбирати основне, розуміти причинно-наслідкові, часові та інші відношення між предметами та подіями. А ще мовлення розвивається паралельно з пам’яттю, що дає дітям змогу запам’ятовувати слова, та з уявою і фантазією, що допомагають дітям говорити не лише про ті речі, які перебувають у їхньому полі зору, але й про уявлю вальні або вигадані предмети та події. Загально відомо, що у розвитку мовлення дітей провідна роль належить дорослим: рідним – у сім’ї, вихователям – у дошкільному закладі, вчителям у школі. У своїй роботі ми багато уваги приділяємо розвитку зв’язного мовлення дітей, використовуючи різні методи і прийоми. Прийоми збагачення словника дітей. У загальній системі мовленнєвої роботи збагачення словника, його закріплення та активізація посідають значне місце. Адже слово – основна складова мови, і вдосконалення мовленнєвого спілкування неможливо без розширення словарного запасу дитини. Ми формуємо словник дітей, спираючись на активне та дієве пізнання ними навколишньої дійсності. Ознайомлюючи дітей зі словами – назвами предметів, дій, ознак, використовуємо рекомендації кандидата психологічних наук Володимира Репкіна. Для того, щоб полегшити дітям запам’ятовування нових слів (а їх, як відомо, не слід давати більше семи за одне заняття), ми звертаємо увагу дітей на «образність» слова. Якщо слово передає певні характерні звуки, шум тощо, пропонуємо вимовити його не поспішаючи, кілька разів і вслухатися в його звучання: «Вимов слово «бджола» - почуєш дзижчання; вимов слово «шурхіт» - почуєш шарудіння; вимов слово «гуркіт» - почуєш грім; вимов слово «крапає» - почуєш, як падають перші краплини дощу». Є слова, про які можна сказати, що вони «солодкі», - цукор, торт, мед, банан; є слова «кислі» - лимон, щавель, кефір; є слова «пухнасті» - котик, килим, хмарка; «тверді» - камінь, стіл, горіх; «світлі» - сонце, лампа, вогонь. Є слова «голосні», «тихі», «м’які»,«важкі», «холодні»,«веселі»,«сумні» тощо. Ми пропонуємо дітям запам’ятати певний набір слів за допомогою картинки, дій, або просто вимовляючи їх. Скажімо, пропонуємо запам’ятати такі слова: подушка, морозиво, шепіт, м’яч, пір’їна, сміх, слон. Повідомляємо дітям, що серед цих слів є «м’яке»,«легке», «холодне»,«веселе», «дзвінке» і «важке». Співвідносимо ці ознаки з названими словами. Потім вимовляємо слова по черзі голосно, тихо, весело, сумно, таємниче. «А тепер перевіримо, хто скільки слів запам’ятав. Покажіть мені стільки пальчиків, скільки слів пам’ятаєте. «Одягніть» кожне слово на пальчик і називайте ці слова». Також можна домовиться з дітьми кожне з названих слів зображувати у вигляді певних символів або малюнків на дошці. А можна колективно вигадати небувалу історію про ці предмети. Як правило, такі історії дуже швидко запам’ятовуються. Наприклад: «Подушка з’їла морозиво, втратила голос і перейшла на шепіт. А м’яч, як пір’їнка, злетів у гору і почув сміх слона». Таку роботу над запам’ятовуванням слів слід проводити регулярно, і з часом діти самі зможуть вигадувати історії і легко запам’ятовуватимуть слова. А якщо за кожне слово вони отримуватимуть певну фішку або бал, їхня мотивація щодо запам’ятовування значно зросте. .jpg) ОВЧАРОВА Людмила Іванівна Освіта: повна вища Педагогічний стаж: 18 років .jpg) АНДРУСЕНКО Юлія Іванівна Освіта: повна вища Педагогічний стаж: 20 років В нашому садочку "Казка" Є групи невеличкі Три групи логопедичні. Працюють логопеди творчо Над подоланням мовних вад І підуть діти в перші класи Неначе справжні мовні аси.         ********************************************************************* Мовленнєве зростання дошкільника Мовленнєвий розвиток дитини - один з основних чинників становлення особистості у дошкільному дитинстві. ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини - потреб і інтересів. знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей. які становлять базис особистісної культури. Актуальність своєчпсного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями із створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які мають прояв у специфічно дитячих видах діяльності і пов'язані із комунікацією. Становлення у людини усіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому можливе без міжособистісного контакту. Дитина раннього, молодшого і старшого дошкільного віку постійно перебуває в ситуації ставлення психічних якостей, в ситуації одночасного розвитку як форм, так і засобів спілкування. У дошкільні роки дитина иає оволодіти не лише рідною мовою, а й здатністю спілкуватися з іншими людьми, що є запорукою і передумовою успішного навчання у школі та безболісної адаптації до умов шкільного життя, до нових ситуацій спілкування. Здібність до спілкування розуміється як комплексна здатність користування засобами взаємодії (невербальними, предметно-практичними, мовними), які забеспечують успішність цілей комунікації. Комунікативно-мовленнєві здібності можна характеризувати як індивідуальні психологічні і психофіологічні особливості, які забезпечують швидке і якісне засвоєння умінь та навичок застосування засобів спілкування в конкретній ситуації взаємодії з оточуючим. У дошкільні роки дитина має оволодіти не лише рідною мовою, а й здатністю спілкування з іншими людьми. Сам розвиток комунікативної діяльності визначає розвиток мовлення. Для розвитку мовлення не досить пропонувати дитині різноманітний мовний матеріал, а слід ставити перед нею нові завдання спілкування які б вимагали нових засобів для досягнення взаєморозуміння. Отож стає зрозумілим і питання щодо актуальності розвитку комунікативно-мовленнєвих здібностей та формування комунікативної компетенції дошкільнят. Ця компетенція визначається рядом комунікативно-мовленнєвих дій, засвоїти які належить у дошкільному віці. В дитини мають бути сформовані такі вміння: аналізувати зміст ситуації спілкування та "входити" до неї; встановлювати контакт з партнером у спілкування невербальними і мовними засобами, сприйняти і розуміти ці засоби; передавати словами свої думки; користуватися лексичним засобом, правильно вимовити і будувати слова та речення; дотримуватися належних інтонації, темпу, тону; контролювати аналізувати й оцінювати своє мовлення тощо. Розвиток мовлення дошкільників Зв'язне мовлення дитини розвивається в постійному мовному спілкуванні. Дітям притаманна потреба поділитися своїми думками, переживаннями. Установлено, що увага дорослого до того, що розповідає в данний момент дитина, зацікавлення розмовою суттєво впливає на розвиток мовленнєвої активності. Знайомлячи дитину з навколишнім світом, розширюючи її світогляд, навчаючи давати визначення одним словом (назви, дії) ви сприяєте формуванню мислення і задоволенню потреби в мовному спілкуванні. Дитина прагне говорити так, щоб її розуміли, заохочували до цього. Дорослому, який спілкується з малям, у першу чергу вам, батькам, слід враховувати, що всебічний розвиток мовлення є неодмінною передумовою успішного навчання в школі, засвоєння грамоти. ВЧИТЕЛЬ-ДЕФЕКТОЛОГ
Янчук Ірина Віталіївна Освіта: повна вища Педагогічний стаж: 25 років
Поради вчителя – дефектолога батькам дітей із ЗПР (Затримкою психічного розвитку) 1. Розмовляйте з малюком під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, гра, прогулянка і т.п. Говорить про те, що ви робите, бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
2. Спонукайте дитину до звуконаслідування, промовляння перших правильних слів.
3. У власному мовленні будьте зразком для дитини. Вживайте всі частини мови, емоційно та інтонаційно забарвлюйте мовлення. Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, пропозиції. Ваша пропозиція має бути на 1 - 2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки ще висловлюється тільки однослівним пропозиціями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
4. У розмові з дитиною називайте якнайбільше предметів.
5. Заохочуйте прагнення дитини задавати питання.
6. Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це буде стимулювати вашу дитину використовувати кілька слів для відповіді. Наприклад, запитуйте «Що він робить?» Замість «Він грає?». Якщо дитина не може дати відповідь, задавайте питання, використовуючи слово «або». Наприклад: «Хлопчик стрибає або бігає». 7. Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими. 8. Коли дитина з вами спілкується, слухайте її уважно, будьте терплячі. 9.Не скупіться на винагороду – похвалу і поцілунок. 10. Кожен день читайте дитині книжки з яскравими малюнками, пропонуйте переказати почуте. 11. Більше залучайте дитину до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші. 12. Розвивайте дрібну моторику пальців рук. Приділіть значну увагу пальчиковій гімнастиці. Надавайте можливість дітям самостійно вчитися шнурувати черевики, застібувати ґудзики, липучки, кнопки. 13. Протягом дошкільного періоду діти здобувають великий досвід чуттєвого пізнання навколишньої дійсності. У дошкільному віці діти здобувають чимало знань: про різні явища природи і пори року, рослинний і тваринний світ, працю людей, про родину і родинні взаємини різних поколінь і багато іншого. 14. Не менш важливим є формування елементарних математичних уявлень. Насамперед, діти засвоюють сенсорні еталони: кольори спектра та їх відтінки, основні геометричні форми, відносність розмірів. Вміння порівнювати предмети за цими ознаками є дуже великим досягненням у розвитку дитини. 15. Малюйте разом з дітьми, ліпіть з пластиліну фігурки, складайте пазли і мозаїку. 16. Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.
Поради вчителя – дефектолога батькам, щодо виховання дітей з синдромом аутизму Виховання дітей з синдромом аутизму може бути не легким завданням. Хоча особливі діти зазвичай поводять себе добре, не усвідомлюючи цього. Також неусвідомлено вони можуть поводити себе погано. Батькам необхідно розуміти це і беззастережно любити своїх дітей. Ось кілька порад, які допоможуть у вихованні дітей з синдромом аутизму:
Розумійте дітей Дорослі повинні усвідомлювати, що більшість дітей з синдромом аутизму, не розуміють поняття "погана поведінка". Наприклад, деякі діти дуже чутливі до світла і звуків. Коли вони знаходяться в такому середовищі, діти починають погано себе поводити. Вивчення їх індивідуальності і сприйняття певних факторів допоможе Вам піклуватися про них. Ваші очікування можуть не виправдатися Звичайна дитина під час обіду за столом сидить спокійно, а дитина особлива, може себе поводити більш неочікувано. Не чекайте від них чогось надприродного, інакше це засмутить Вас і Вашу дитину. Для початку вирішіть проблеми простіші. Хваліть дитину за її успіхи Якщо Ваша дитина навчилася бути сама собою, то обов'язково похваліть її. Особливі діти потребують того, щоб батьки любили і цінували їх.
Не соромтеся своїх дітей Якщо Ваша дитина поводиться галасливо в громадському місці, то це не велика проблема. Іноді діти з синдромом аутизму можуть привертати увагу інших людей. Ви не повинні соромитися своїх дітей.
Вчіться весело проводити час зі своїми дітьми Іноді проводити весело час з особливими дітьми не дуже-то легко, але Ви повинні навчитися любити їх такими, якими вони є. Намагайтеся творчо діяти. Іноді достатньо просто обійняти дитину і насолодитися цим прекрасним моментом.
ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ ВДОМА
Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті
«Що ти почув?». Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д. «Де плескали в долоні?». Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск. «Вгадай, хто покликав». В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав. «Доручення». Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: "Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: "Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом. «Ехо». Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин). «Запам’ятай слова». На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки). «Слухаємо музику». Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку. Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання
«Впіймай звук!». Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - "впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: - звук [а] серед у, у, а, у; - звук [а] серед о, а, і, о; - звук [і] серед и, е, і, и; - звук [с] серед л, н, с, п; - звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д. «Повтори!». Запропонуйте дитині повторити за вами склади - та-та-да - пі- пи - ат-от - па-па-ба - мі-ми - ум-ом - ка-ка-га - ді-ди - іт-ит - ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк «Ланцюжок слів». Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом: - мак, лак, так, бак; - тачка, качка, дачка; - сік, вік, тік, бік; «Назви слово!». Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук: - на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра; - на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра; - на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка. «Знайди спільний звук!». Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: "о-о-о-осінь”, "о-о-о-окунь”, "о-о-о-овочі” - Оля, осінь, овочі, окунь - [о] - Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с] - Аня, агрус, акула, автобус - [а] - Маша, мак, мама, сом - [м]
Ігри та вправи на розвиток дихання
«Забий м'яч у ворота». Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним. «Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика. «Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб "літак” полетів вгору. «Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. «Кораблик». Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук "ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук "п-п-п-п”. Коли складнощі в навчанні, В сприйнятті та міркуванні, Дефектолог допоможе Подолать проблему зможе. ****************************************************** Навчаємо дітей в логопункті  |
|
