Батьківський лекторій

Що брати у садок

            Просимо Вас не давати дитині з собою в дитячий сад жувальну гумку, смоктальні цукерки, чіпси і сухарики.

            Настійно не рекомендуємо одягати дитині золоті та срібні прикраси, давати з собою дорогі іграшки.

Вимоги до зовнішнього вигляду дітей

·        Охайний вигляд, застебнуті на всі ґудзики одяг та взуття;

·        Дитина повинна бути вимита;

·        Чистий ніс, руки, підстрижені нігті;

·        Підстрижене і ретельно розчесане волосся;

·        Чиста нижня білизна;

·        наявність достатньої кількості носових хусток.

Для створення комфортних умов перебування в КЗДО №21 необхідно:

·        Неменше 2-х комплектів змінної білизни: хлопчикам – шорти, трусики, колготки; дівчаткам – колготки, трусики. У теплу пору – шкарпетки, гольфи.

·        Неменше 2-х комплектів змінної білизни для сну (піжама, пелюшка, клейонка).

·        Два пакети для зберігання чистої та використаної білизни.

·        Білизна, одяг та інші речі повинні бути промарковані.

Перед тим, як вести дитину в дитячий сад, перевірте, чи відповідає його костюм порі року і температурі повітря. Простежте, щоб одяг не був надто великим і не сковував його рухів. Зав’язки і застібки повинні бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити. Взуття має бути легким, теплим, точно відповідати нозі дитини, легко зніматись і взуватися. Не бажано носіння комбінезонів. Носовичок необхідний дитині як у приміщенні, так і на прогулянці. Зробіть на одязі зручні кишені для його зберігання.

            Щоб уникнути випадків травматизму, батькам необхідно перевірити вміст кишень в одязі дитини наявність небезпечних предметів. Категорично забороняється приносити гострі, ріжучі, скляні предмети (ножиці, ножі, шпильки, цвяхи, дріт, дзеркала, скляні флакони), а також дрібні предмети (намистинки, ґудзики тощо), таблетки.

Будьте уважними до своїх дітей!

СПІВБЕСІДА

        ДИТИНА У ВАШОМУ ДОМІ,

У ВАШІЙ РОДИНІ

Якщо двоє за покликом сердець та духовної близькості свідо­мо, обдумано створили сім'ю, вони тим самим взяли відповідаль­ність одне за одного, за своїх майбутніх дітей, їх духовний світ, фізичне та моральне здоров'я. За майбутнє своє і всіх членів ро­дини.

Що означає сім я для дитини? До певного віку поняття роди­ни у неї асоціюється з домом.

Із чого ж власне,складається поняття «дім»?

По-перше, з точки зору психології, це те середовище меш­кання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від не­відомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут зна­ходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся - надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, де ми живемо,- це дах над головою, що віддавна охороняє від него­ди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.

По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Ди­тині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ: учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, пове­селитися. Недаремно кажуть, що родина - джерело радості. Це значить, що радість члени сім'ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто з любові. А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.

По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формується усвідомлення власного «Я», своєї суспільної цінності. Але саме тут народжуються і перші відчуття сорому, болю, відчуженості, коли ми порушуємо правила родинного життя й ображаємо або

засмучуємо тих, кого любимо. Тут формується почуття совісті, яке в подальшому буде супроводжувати людину на життєвому шляху і підказувати, що добре, а що погано, через довгі роки по тому, як вона покине рідну домівку.

Дім створюють для дитини, насамперед, рідні люди. Як пра­вило, це батьки й ті, хто з ними мешкає чи спілкується. Того, хто найбільш впливає на сприятливий клімат дому, у дитинстві нази­вають головною для себе людиною. Це не обов'язково завжди ма­ти, хоча її вплив на дитину зберігається на все життя. Іноді більш важливим буває батько, бабуся, дідусь або тітонька, що стала для малюка доброю феєю дитячих років. Такі вихователі зазвичай бу­вають урівноваженими, спокійними, розсудливими, усе вміють і - головне - люблять малюка. Вони, звичайно, і стають незапе­речним авторитетом для малюка. На таких людях тримається дім. А ще - на добрих сімейних стосунках.

Як же побудувати родинні стосунки?         

Батьки дитини мають уміти і хотіти слухати і чути одне од­ного.

Приділяти постійну увагу близьким і, взагалі, оточуючим людям.

Щиро захоплюватися чеснотами одне одного (не з лестощів, а просто тому, що це найнадійніший спосіб змінити людину на краще).

Не намагатися перевиховати іншого, оскільки будь-яка осо­бистість має право відстоювати власну самобутність.

Не бурчати з приводу і без нього, оскільки сварливість вбиває гарні стосунки між людьми.

Бути постійно ввічливим, бо тільки в цьому випадку ми вправі очікувати ввічливості від інших.

Завжди пам'ятати: на нас дивляться, нас слухають, нас наслі­дують наші діти зараз і будуть так само, як ми, поводитися в май­бутньому.

Звичайно, це лиш деякі важливі аспекти стосунків батьків у сім'ї, але слідування цим порадам допоможе вам зробити най­головніший період в житті ваших дочки чи сина - дитинство -щасливим.

Становлення людини відбувається у повсякденному житті, а батьки і створені ними клімат, тематика розмов, тон, інтонація, усмішки, вчинки, розуміння одне одного-складові сприятливої родинної атмосфери.

Характер майбутньої дорослої людини виявляється у ставленні дитини до песика чи кошеняти, у повазі до мами і тата, бабусі з дідусем, сусідів, товаришів-так вважав наш співвітчиз-

ник  В.Сухомлинський

Чим можна порадувати близьких?Що для дитини важливо,а що – не настільки?Чому потрібно чинити так,а не інакше?Як зробити так,щоб у результаті усім було корисно і приємно?Такі питання повинні турбувати дитину і спонукати до їх вирішення.

Пам'ятайте, батьки: ваша дитина - найбільша цінність, най­більше щастя, що визначає вашу повну людську затребуваність і сенс буття. І як би вам не було важко (менше часу залишаєть­ся для себе та коханої людини, професійного росту та ін.), ваша дитина ні в чому не винна перед вами: ні в тому, що з'явилася на світ; ні в тому, що створила вам додаткові труднощі; ні в тому, що не дала очікуваного щастя; ні в тому, що не виправдала ваші сподівання. І ви не повинні вимагати, щоб вона вирішила ці про­блеми. Ваша дитина - не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати їй життя на свій розсуд ви не маєте права.

Ваша дитина далеко не завжди буде слухняною та милою, її впертість і капризи неминучі так само, як сам факт її життя в сім'ї. У багатьох пустощах малюка винні ви самі, тому що вчас­но не зрозуміли його, пошкодували свого часу та сил, стали вима­гати від нього того, чого він просто не може вам дати через свій вік та вдачу. Ви повинні завжди вірити в те краще, що є у вашій дитині, у те краще, що в ній ще буде. Не сумніватися в тому, що рано чи пізно це краще неодмінно з'явиться. І зберігати оптимізм в усіх своїх педагогічних справах. Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце у системі стосунків людей.

Тому що дитинство малюка починається саме з вас, шановні батьки!

Консультація для батьків

Сімейні традиції – важливий засіб виховання дитини.

Слово «традиція» означає елементи соціальної і культурної спадщини,яка передається із покоління в покоління. В якості традицій виступають норми поведінки, звичаї та обряди, тобто певні дії, пов'язані з виконанням традицій. Прогресивні тради­ції, безсумнівно, сприяють розвитку творчих начал у громадських стосунках та культурі. А в родині традиції зміцнюють стосунки дорослих -і дітей.

Багато тут залежить від жінки  - емоційний стан сім'ї, її на­стрій та моральний клімат.

Традиції, які передаються у спадщину чи створюються моло­дими батьками,- потужний засіб виховання. Те краще, що дити­на засвоїть в родині, вона примножить і як естафету передасть наступному поколінню.

Традиційно в наших сім'ях відзначаються Новий рік, Різ­дво, Міжнародний жіночий день, Великдень, День Перемоги і, звичайно, дні народження. Дитині найбільш запам'ятовуються її свята. Тому, відзначаючи чергову річницю, постарайтеся не зводити все до застілля для дорослих. Придумайте, розробіть, введіть в традицію своєї родини щось особливе в проведення цього свята. Приміром, це можуть бути саморобні запрошуваль­ні листівки на торжество, лялькова постанова «Як наша Олечка підросла» (із залученням до його створення друзів іменин­ниці чи іменинника) або випуск сімейної стінної фотогазети, зміст якої відобразить успіхи вашої дитини; подарунки-сюрризи для іменинника та всіх його друзів, які розігруватимуться в грі «жарко-холодно», і, звичайно, святкове частування. Ним може стати, наприклад, кавун, начинений салатом із тропічних фруктів, або чудовий торт-морозиво, або надзвичайно смачні ба­бусині пиріжки.

Разом з тим, дитина повинна знати, що і в дорослих є свої дні народження, що їм також будуть приємні увага і турбота близь­ких. Потрібно заздалегідь вигадати для них щось цікаве — накри­ти святковий (хай навіть дуже скромний) стіл, принести квіти, разом з ними посидіти, поспівати, підготувати декламацію вір­шика тощо.

Добре, якщо в родині є ще якісь свої особливі свята. Мож­ливо, «дачні посиденьки» у вересні з чисто дачними сюрприза­ми і підведенням підсумків літа або традиційний похід до парку розваг у першу неділю червня, бо саме в такий день тато там поз­найомився з мамою.

Але більше всього на рік — буднів. Розумно і в буденні дні дотримуватися своїх традицій, наприклад:

-          щоденні  ритуали: вранці  обговорювати  разом, який  сьогодні  день, чого  дитина  чекає від

сьогоднішнього дня, а увечері  можна підвести підсумки: що цікавого трапилося, що було особливим, що потрібно допрацювати, змінити, виправити;

- щотижневі ритуали: у п'ятницю проводити так зване «п'ятничне коло» (обговорювати, чим був цікавий цей тиж­день, чого малюк навчився, чому він радів, через що засму­чувався). Можна разом переглянути листочки перекидного календаря і разом щось загадати, спланувати на наступний тиждень;

- щомісячні ритуали: в останній день місяця добре підвести його підсумки і побесідувати про плани на наступний;

-    традиція читати разом і вголос. Про це достатньо бага­то  написано, але, на жаль, часто поспіх, зайнятість, телебачення,комп'ютер витісняють домашнє читання. А читати потрібно спо­чатку дитині, а потім, коли вона підросте, читати разом із нею. Важливо  при  цьому  ретельно добирати літературу;

-    незвичайні святкові «години», «вечори», «дні». Наприклад, «Солодкий вечір»,  -« День радісних зустрічей», «День морозива», «Година, коли можна все»;

- гратися разом із дітьми і обов'язково  мати в арсеналі гру-фаворита, тобто постійну і бажану для всіх.  Це  можуть бути на­стільно - друковані ігри, словесні  ігри без предметів, ігри, приду­мані всією родиною, тощо;

-  мати у родинному репертуарі улюблені казки та авторські твори, улюблені пісні, вистави, фільми;

- разом  у  родинному  колі  прочитати  оповідання і казки  В. Сухомлинського, поміркувати над вчинками героїв. А як би ти вчинив? І що треба зробити,щоб усім було добре?

- створювати  колекції  разом  з  дітьми. Це можуть бути міні-іграшки, вміст «кіндер - сюрпризів»,

наклейки машин, ляльок, мар­ки та ін.

Чи любите ви розмовляти зі своїм малюком? По-справжньо­му, вислуховуючи безліч нудних подробиць, не перебиваючи йо­го і не даючи скороспішних відповідей. Якщо ви можете щиро відповісти на це питання «так», то ваша дитина щаслива.